Офіційний сайт управління охорони здоров'я Сумської ОДА

Розділи сайту
Календар
«    Май 2015    »
ПнВтСрЧтПтСбВс
 
1
2
3
4
5
6
7
8
9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30
31
Архіви

Зворотній зв'язокЗв'язок з адміністрацією


Опитування

Чи вважаєте Ви за потрібне щорічно проходити медичний огляд?
Так, це допоможе зберегти моє здоров'я
Ні, мені це не потрібно
Ще не визначився
Хмара тегів
Популярне
build_links(); ?>
Кориснi посилання



Для громадян, що змушені покинути свої оселі



Коли тварини стають ворогами

 

 

Сказ – гостра інфекційна хвороба з тяжким ураженням центральної нервової системи, що спричиняється вірусом. Зараження людини сказом відбувається в основному через укуси хворою твариною чи внаслідок попадання її слини на свіжі поранення, подряпини шкіри або слизових оболонок. Інфікування людини сказом відбувається здебільшого від диких хижих (вовки, лисиці – 41,4 %) чи домашніх тварин (коти – 21,8 %, собаки – 15,3 %), а також сільськогосподарських тварин ( 20,2%).

 

   Понад 55 тисяч людей у світі помирають щороку внаслідок цієї недуги.

 

   Основною причиною захворювання людей на сказ є пізнє звернення за медичною допомогою.  

 

   Збудник хвороби - нейротропний вірус. Він стійкий проти дії низьких температур, миттєво руйнується під дією кип’ятіння та за температури 70 °С, чутливий до дії багатьох дезінфекційних засобів (наприклад, 3-5 %-й розчин соляної кислоти або 10%-й розчин йоду вбиває його за 5 хвилин). Під дією сонячних променів збудник інактивується при 37°С через 40 год, ультрафіолетового опромінення - через 5-10 хв., при висушуванні - через 10-14 діб.  

 

   Вірус сказу потрапляє в організм людини через пошкоджену шкіру і поширюється по волокнах нервових клітин, до яких має виражену вибірковість. Крім того, можливе поширення вірусу з током крові і лімфи. Проникнення вірусу в клітини головного і спинного мозку приводить до органічних і функціональних порушень роботи центральної нервової системи. У хворих розвиваються крововиливи і набряк головного мозку, відмирання і переродження його тканини. З центральної нервової системи вірус поширюється в інші органи і тканини (легені, нирки, печінку, залози внутрішньої секреції тощо). Попадання його в слинні залози веде до виділення збудника із слиною.

 

   Люди володіють обмеженою природною сприйнятливістю до сказу, ймовірність розвитку інфекції у разі зараження залежить від локалізації укусу і глибини пошкодження і коливається в межах від 23% при укусах кінцівок до 90% в разі укусу в обличчя і шию.

 

   Інкубаційний період сказу може становити від кількох тижнів при локалізації укусу на обличчі або шиї до декількох місяців (1-3) при проникненні збудника в області кінцівок. У рідкісних випадках він затягується до року.

 

   Захворювання має три етапи. На початку хвороби (період депресії) в області воріт інфекції (рани, яка уже, як правило, зажила) з’являється почервоніння та набряк рубця з втратою чутливості шкіри, біль, який супроводжується відчуттям печіння та інтенсивним свербінням. Але цих ознак може і не бути, а недуга одразу починається хворобливими проявами з боку центральної нервової системи (загальне нездужання, незначне підвищення температури тіла, головний біль, дзвін у вухах, розлади сну, втрата апетиту) і психіки (відзначається поступова зміна характеру й поведінки хворого, апатія, меланхолія, дратівливість, пригніченість і немотивовані напади страху, тривоги, туги). Іноді хворі можуть відчувати дискомфорт у грудях, страждати розладами травлення.

 

   Розпал захворювання (стадія збудження) настає на 2-3 день після появи перших ознак депресії, характеризується розвитком різних фобій, притаманних сказу: боязнь води, повітря, звуків і світла. Продовжується цей період від 2-3 днів до 6.

 

   Термінальна стадія хвороби - паралітична. У цей період хворі стають апатичні, їх рухи обмежені, чутливість знижена. Після фобій, бурних реакцій хворий лежить нерухомо, покривається рясним потом, знаходиться у свідомості, може їсти і пити, вільніше дихає, а тому виникає помилкове враження, що йому стало краще, з’являється надія на одужання. Такий стан триває 1-3 дні. Однак в цей час діяльність органів кровообігу продовжує погіршуватись, розвивається посилене серцебиття, падає артеріальний тиск. Внаслідок різкого зневоднення організму хворий швидко худне, риси обличчя загострюються, значно підвищується температура тіла, виникають паралічі кінцівок, а в подальшому і черепно-мозкових нервів. Ураження дихального і судинно-рухового центру призводить до зупинки серцевої діяльності та дихання і смерті. Паралітичний період може тривати від одного до семи днів.

 

   Діагностику, в основному, здійснюють на підставі клінічної картини і даних епідеміологічного анамнезу. До різних діагностичних методик, які мають прижиттєвий характер, також відносять і біопробу на лабораторних тваринах (новонароджених мишах). При зараженні їх виділеннями із слини, спинномозкової або слізної рідини, що містять вірус, миші гинуть через 6-7 днів. Гістологічний аналіз тканини головного мозку померлого хворого дозволяє остаточно підтвердити діагноз у випадку виявлення у клітинах тілець Бабеша-Негрі. Однак для процесу лікування це особливого значення не має, адже в даний час сказ є невиліковним захворюванням, терапевтичні заходи носять лише паліативний характер, направлені на полегшення стану пацієнта. Хворі госпіталізуються в затемнену шумоізольовану палату, їм призначають симптоматичні засоби лікування: снодійні і протисудомні препарати, знеболюючі, заспокійливі.

 

   Надзвичайно важлива профілактика сказу, яка спрямована, в першу чергу, на попередження захворюваності серед тварин і обмеження імовірності укусу людини дикими, бродячими і домашніми тваринами. Профілактичними заходами у державі передбачається реєстрація та впорядкування норм утримання у населених пунктах собак, котів і привласнених хижих тварин; охорона свійських тварин від нападу хижаків на пасовищах та лісових урочищах; відловлювання бродячих собак і котів; заходи щодо зниження чисельності диких тварин (лисиць, вовків, єнотовидних собак тощо). Зареєстровані домашні собаки і коти підлягають обов’язковій плановій вакцинації від сказу. Собак необхідно прив’язувати або утримувати у вольєрах, а вигулювати в намордниках та на повідку. Слід забороняти дітям гратися з тваринами, особливо бродячими чи дикими. У випадку будь-якого захворювання домашніх тварин необхідно звернутися за ветеринарною допомогою. 

 

   Хворих і підозрюваних щодо захворювання на сказ тварин негайно знищують за винятком випадків, коли були покусані ними люди або тварини. В такому разі тварин ізолюють для спеціального спостереження впродовж 14 діб. Трупи загиблих чи вбитих тварин спалюють або утилізують, адже збудник сказу поза живим організмом може виживати у навколишньому середовищі до 60 днів.

 

   Треба завжди дотримуватись правил поводження з тваринами. Не можна створювати провокаційних ситуацій, коли тварина може покусати, наприклад, відбирати у неї їжу, наступати на хвіст чи лапи, бити або, навпаки, брати на руки, пробувати гладити, коли їй це не до вподоби. Бродячих тварин взагалі необхідно обходити стороною. Якщо ж нападає собака, не треба панікувати, тікати, кричати, проявляти агресію, а, якщо є можливість, заховатися у будь-яке укриття. Треба пам’ятати, що собаки, як правило, нападають на предмети, які рухаються. 

   

   Якщо у населений пункт забіг дикий звір (лисиця, вовк), то це свідчить про його неадекватну поведінку, адже зазвичай дикі тварини уникають людей. Тому їх треба остерігатися, а якщо трапилося так, що звіра вбили, в жодному разі не можна торкатися трупа голими руками. Це також стосується трупа будь-якої тварини, загиблої з невідомої причини. Завжди треба припускати, що вона могла бути хворою на сказ і що її слиною забруднена поверхня трупа. На цьому місці необхідно виставити попереджувальні знаки і повідомити про подію фахівців ветеринарної служби, які виконають всі необхідні заходи щодо ліквідації можливого джерела зараження. 

 

   Якщо вас покусала домашня чи дика тварина, негайно промийте рану проточною водою з милом. Чим більше піни і води, тим краще. Потім обробіть місце ураження антисептичним препаратом (йод, зеленка, спирт, розчин марганцю), накладіть чисту пов’язку та зверніться до медичного працівника для одержання кваліфікованої допомоги і вирішення питання щодо щеплень. Адже єдиним специфічним засобом профілактики сказу є активна (щеплення вакциною) чи пасивна (введення імуноглобуліну) імунізація, яку в кожному конкретному випадку призначає лікар. Після вакцинації імунітет з’являється через два тижні і триває до року. Протипоказань до щеплень немає. 

 

   Пам’ятайте: сказ – небезпечне смертельне захворювання. Постійно дотримуйтесь усіх порад медичних і ветеринарних працівників щодо заходів з профілактики сказу.